Головна сторінка                                                                                                                                                   кодування сторінки -  UTF-8

 

Інформація про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Інформація для ЗМІ

Дошка оголошень

Відшкодування ставок  кредиту

Державна реєстрація

Регуляторна політика

Ліцензування

Дозвільна система

Туризм на Київщині

EURO-2012 in Ukraine

Гаряча лінія

ФОРУМ

Актуальні теми:

Дошка оголошень

Небезпечні партнери в бізнесі

Как помочь предпринимателю в условиях кризиса?

Анекдоти про бізнес

 

Чат підприємців new

 

Information about Kiev region

 

Європейська хартія для малих підприємств

European Charter for Small Enterprises

 

 

 

Чим платити пенсії майбутнім пенсіонерам?

Ігор Давидов

"Бердичівські новини" №34

20-26 серпня 2009 року

 

У нашій країні є, як мінімум, дві крайнощі: популізм та намагання заховати проблему під сукно. Стосовно пенсійної реформи в Україні згадані крайнощі проявляються найбільш зухвалим чином. Із самого початку хочу розчарувати скептиків – ця стаття не є передвиборчім замовленням на користь або проти якоїсь політичної сили. Ця проблема була і є атрибутом передвиборчої агітації та популістських дій усіх без винятку колишніх та нинішнього урядів без уваги до їх «кольорів». Що пропонується читачам - це професійний огляд проблематики пенсійного забезпечення в Україні та варіанти можливих рішень для майбутніх пенсіонерів, в основному 30-, 40- та 50-річних, для того, щоб не залишитись жебраком у непрацездатному віці.

Давайте разом розглянемо декілька міфів стосовно нашого з вами майбутнього. По-перше, середньостатистичний громадянин впевнений у тому, що держава дасть йому пенсію. Можливо, але давайте поглянемо в обличчя реаліям. Незважаючи на те, що задекларований початок пенсійної реформи припадає на 2004 рік, про її існування знає лише невеликий прошарок населення – державні службовці, що працюють у сфері пенсійного забезпечення, співробітники державних та недержавних фінансових установ та тонесенький прошарок людей із активною громадянською позицією. Незважаючи на те, що задекларований початок пенсійної реформи припадає на 2004 рік, про її існування знає лише невеликий прошарок населення – державні службовці, працюючі у сфері пенсійного забезпечення, співробітники державних та недержавних фінансових установ, частина бюджетників, що читають свої роздруківки по зарплатні, та тонесенький прошарок людей із активною громадянською позицією. Не вірите – спитайте своїх родичів та друзів – більшість відповість, що це намагання збільшити розмір пенсій. Дійсна сутність реформи - перехід від однорівневої пенсійної системи до багаторівневої – їм невідома. Так от, сам факт прийняття закону України № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, що розшарував джерела пенсійних доходів громадян на державні та недержавні (приватні), дає привід для того, щоб замислитись «А чому ж стара система не спрацьовує?». Більш кмітливі можуть зрозуміти, що, з прийняттям згаданого закону, Держава зняла із себе відповідальність забезпечити достатньою пенсією для гідного людини життя у старості.

Другий міф – покладання людьми надії на те, що правильний уряд вигадає щось, що дозволить суттєво підвищити пенсії. Це те бажання, яке дозволяє політикам бути обраними застосовуючи популістські обіцянки.

Третій міф – ті, хто працює, відкладають собі на пенсію. Це є приводом для зволікання державними діячами найвищого рівня організації та здійснення інформаційної компанії з роз’яснення реальної ситуації у сфері пенсійного забезпечення та шляхів виходу із ситуації, що склалась та є приводом для того, щоб «здерти» гроші з підприємців (Постанова КМУ №366 від 14.04.2009р.) та трудових мігрантів (Постанова КМУ N 236 від 05.03.2009 р.).

Ці три міфи – це лише верхівка айсбергу – того, що збільшується завдячуючи необізнаності більшості громадян, їх бажанням жити сьогоднішнім днем, женучи від себе думки про майбутнє, а також популізмом політиків. Так чому ж згадане вище є міфами? По-перше, держава не дасть середньостатистичному громадянину таку пенсію, на яку можна буде достойно жити. По-друге, жодний уряд не зробить те, що дозволить суттєво підвищити пенсії громадянам. По-третє, ті, хто працює, не відкладають собі на пенсію. Так чому ж «не дасть» і «не змінить»? Все дуже просто. Відповідь проста і криється вона у демографії. Доречи, демографічні проблеми притаманні не тільки Україні. Практично у всьому цивілізованому світі народжуваність впала драматично. Так от, в Україні, за даними Держкомстату (станом на 1 січня 2008 року), на 1000 осіб працездатного віку припадає 649 осіб непрацездатного віку. Ці цифри лякають ще більше коли розумієш методику підрахунків. Згідно із методикою, до осіб працездатного віку зараховуються особи чоловічої статі з 15 по 59 років та особи жіночої статі віком з 15 по 54 роки. Віднімемо безробітних, небажаючих працювати, школярів старших класів та студентів, фізичних осіб – підприємців, що працюють на єдиному та фіксованому податках та інші категорії осіб згаданого віку, що за тими чи іншими причинами не відраховують гроші до Пенсійного фонду, то стане зрозумілим, що співвідношення працюючого та непрацюючого населення наближається один до одного. Простою мовою це означає, що кожен працюючий повинен відрахувати із своєї зарплатні гроші на виплату пенсії одному пенсіонеру. Чи готовий середньостатистичний громадянин на таку пожертву? Не думаю. І це станом на сьогодні.

Давайте разом поглянемо у майбутнє. За прогнозом Держкомстату, у період з 2014 по 2018 роки пенсійного віку досягнуть на 733849 осіб більше ніж досягнуть працездатного віку, а у період з 2019 по 2023 роки – на 1433878 осіб. Пригадайте методику розрахунку осіб працездатного віку, до яких зараховано старшокласників, студентів і так далі. Дуже вірогідно, що кількість осіб непрацездатного віку перевищить кількість осіб, що перераховують гроші до пенсійного фонду. Знову ж, простою мовою в середньостатистичній родині зараз є одна дитина. Дві вже забагато – важко утримувати, навчати у майбутньому і т.д. Так от, двоє батьків досягнуть пенсійного віку, а їх дитина буде «особою працездатного віку», яка повинна буде утримувати двох пенсіонерів, середньостатистично. Це є об’єктивно, поза межами впливу політиків, Росії чи Америки. Це те, з чим сьогоднішнім 20-, 30-, 40- і 50-ти річним необхідно буде жити. Саме тому в Україні виникла необхідність проведення пенсійної реформи та прийнято необхідні закони, що розширюють джерела формування пенсій. Сподіваюсь, що викладені вище факти розвінчали перші два міфи.

Щодо третього міфу поясню, що працююче населення не відкладає собі гроші на пенсію. Принцип роботи Пенсійного фонду полягає у тому, щоб зібрати гроші на виплату пенсій із відповідних джерел, акумулювати їх та одразу ж, без інвестування, виплатити їх сьогоднішнім пенсіонерам. Простою мовою ті хто працює сьогодні утримують тих, хто сьогодні знаходиться на пенсії. А ті, хто працює сьогодні, має утримуватись, тими хто стане до працездатного віку у майбутньому. А ми з вами вже знаємо, що у майбутньому кількість тих, хто має утримувати пенсіонерів значно зменшиться. Звідки ж візьмуться гроші на виплату пенсій? Їх не буде у достатній кількості. За даними Інтернет видання Економічна правда дефіцит бюджету Пенсійного фонду у 2007 році складав 25 млрд. грн., а у 2008 році уряд запропонував дефіцит у 35 млрд. грн. За прогнозом того ж видання, у 2009 році дефіцит бюджету Пенсійного фонду складе 40 млрд. грн. Це суперечить принципам бюджетної системи України, викладеним у статті 7 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року, а саме - принципу збалансованості, коли повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. Але це не суть важливо напередодні виборів, коли необхідно завойовувати електорат (близько 14 млн. пенсіонерів), а не піклуватись про економічну стабільність держави.

Знову ж, ті, хто перераховує гроші до Пенсійного фонду лише, так би мовити, купують собі право на пенсію. А право на щось в нашій державі, не є гарантією його реалізації. На доказ, звернемось до статті 51 Бюджетного кодексу України, в якій зазначено, що «розпорядники бюджетних коштів (в даному випадку Пенсійний фонд) беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки (читай виплату пенсій) тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами». Як було зазначено вище, ця норма також поки, що не діє. Поки що і перед виборами.

Підсумовуючи викладене вище, зазначу, що ера державної благодійності добігає кінця. Весь світ зрозумів теж саме значно раніше. Нарешті, дійшло і до нас. Тим, хто цього не розуміє – буде дуже важко у пенсійному віці і не буде кому скаржитись. Держава створила необхідне законодавство. Той, хто це зрозумів, вже створює додаткові джерела для власного пенсійного забезпечення. Але, на цьому шляху є багато пасток, які важко оминути без кваліфікованої допомоги.

Ця стаття є першою у серії статей щодо впровадження пенсійної реформи в Україні. Далі буде.

Якщо інформація , викладена у статті сколихнула вас та ви готові поділитися думками з цього приводу або своїми враженнями – телефонуйте 8 063 129 64 01 (Юлія Михайлівна) та 8 063 129 64 03 (Ігор Миколайович.)

 

Обговорення статті на форумі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

сайт створено та підтримується за власної ініціативи

співробітників представництва Держкомпідприємництва України

у Київській області

Погода в Украине UcoZ Web Services
Powered By UcozCopyright MyCorp © 2008